Під ста́рість — на схилі віку, досягши похилого віку.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
старість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
старість — [ста/р іс т ] рос т і, ор. р іс т у … Орфоепічний словник української мови
молодість — дості, ж. 1) Період життя від отроцтва до зрілого віку; чиї небудь молоді роки; прот. старість. 2) Абстр. ім. до молодий 1 2). •• Дру/га мо/лодість піднесення творчої енергії, приплив нових сил … Український тлумачний словник
сенільність — ності, ж. Комплекс фізичних та розумових змін, що виникають у старечому віці; старість, старечий вік … Український тлумачний словник
надлишковість — вості, ж. 1) Абстр. ім. до надлишковий. 2) Наявність у системі додаткових засобів понад ті, які б могли забезпечити їх нормальне функціонування. •• Енергети/чна надлишко/вість запас потужностей, який може бути використаний у більш тяжких умовах… … Український тлумачний словник
перестарілий — а, е. 1) Дуже старий або старіший, ніж треба для чого небудь. 2) Який став через старість, давність непридатним для користування (зношений, трухлий і т. ін.). 3) перен. Який не відповідає духові часу; застарілий … Український тлумачний словник
старий — а/, е/. 1) Який прожив багато років, який досяг старості; прот. молодий. || у знач. ім. стари/й, ро/го, ч.; стара/, ро/ї, ж.; старе/, ро/го, с., розм. Людина, що прожила багато років. || у знач. ім. старі/, ри/х, мн.: а) те саме, що батьки 1); б) … Український тлумачний словник
тихий — а, е. 1) Який звучить не сильно, не голосно. || Який майже не утворює звуків, не робить шуму. || Ледве чутний. 2) Сповнений тиші, без голосних звуків. •• Ти/ха годи/на година післяобіднього відпочинку, сну (у дитячих садках, лікарнях, санаторіях… … Український тлумачний словник
непрацездатний — а, е. Який через старість, хворобу і т. ін. утратив здатність працювати або й не мав її від народження. || у знач. ім. непрацезда/тні, них, мн. Ті, хто втратив здатність працювати або й не мав її від народження … Український тлумачний словник
хисткий — I а/, е/. 1) Який постійно хитається з боку на бік або згори вниз. || Який може легко рухатися, гойдатися, є поганою, ненадійною опорою через свою неміцність, зношеність, старість і т. ін.; нестійкий. || Досить нестійкий, невпевнений (про ходу,… … Український тлумачний словник
